sumochka
Все будет хорошо, я узнавала
*когда-то учила в школе, с тех пор сидит в душе занозой и выползает наружу при случае. Вот как сейчас.

Між світом і душею виріс мур.
Тож грайся в хованки, аби не розпізнали
Тебе крізь товщу спогадів змертвілих,
Думок отерплих і крижин чуття.
В обмерзлу душу зашпори зайшли
I нехіть прикорочує бажання
Шукати шпари, вічно потерпаючи,
Що світ тебе помітить і уб'є
Смертельною своєю ваготою.
Там вітер видуває душі з тіл,
Ламає дерева і хилить трави,
I творить многолику порожнечу,
Що розквітом знесилена украй.
Така потома всюди! Скільки доль
Загублено! А скільки бережуть,
Аби покласти в узголів'я смертне
Про чорний день. Така потома всюди!
Між світом і душею виріс мур.

@темы: вот как-то так